Діагностика
Щоб визначити наявність закупорки слізної протоки, лікар обговорить із вами симптоми, огляне очі та проведе кілька обстежень. Також він огляне носову порожнину, щоб перевірити, чи немає структурних змін, які можуть перешкоджати відтоку сліз. Якщо є підозра на заблоковану слізну протоку, вам можуть зробити додаткові тести, щоб точно визначити місце закупорки.
До таких обстежень можуть входити:
Тест на дренаж сліз
Цей тест дозволяє оцінити, наскільки швидко сльози відтікають із поверхні ока. В око закапують спеціальний барвник. Якщо через 5 хвилин барвник все ще залишається на поверхні ока, це може свідчити про порушення прохідності слізного каналу.
Промивання і зондування
Слізні канали промивають сольовим розчином, щоб перевірити наскільки добре вони функціонують. Також через маленькі отвори у внутрішньому куточку ока (пунктуми) вводять тонкий зонд для виявлення або усунення закупорки. У деяких випадках ця процедура одразу вирішує проблему.
КТ і МРТ
У внутрішній куточок повіки вводять контрастну речовину, яка проходить через всю слізну дренажну систему. Потім проводять рентген, комп’ютерну томографію (КТ), або магнітно-резонансну томографію (МРТ), щоб точно визначити місце та причину закупорки.
Лікування
Лікування залежить від причини закупорки. Іноді може знадобитися кілька методів для усунення проблеми. Якщо причиною є пухлина, лікування буде спрямоване насамперед на усунення цієї пухлини. У деяких випадках видаляють пухлину, в інших — лікар може порекомендувати лікування для зменшення її розміру.
- Ліки: Якщо закупорка виникла через інфекцію, лікар може призначити очні краплі або таблетки з антибіотиком.
- Спостереження або масаж: У немовлят із вродженою закупоркою слізної протоки проблема часто зникає сама по собі, коли дренажна система поступово дозріває протягом перших місяців життя. Зазвичай проблему спричиняє тонка мембрана, яка перекриває носослізний канал. Якщо закупорка з часом не проходить, ви можете робити спеціальний масаж для відкриття цього проходу.
Якщо закупорка слізної протоки виникла після травми обличчя, лікар може порекомендувати поспостерігати кілька місяців, щоб подивитися, чи покращиться стан після загоєння. Після зменшення набряку та загоєння тканин прохідність протоки часто відновлюється самостійно.
- Розширення, зондування та промивання: У немовлят процедура виконується під наркозом. ЛІкар спочатку розширює отвори слізної протоки спеціальним інструментом, після чого через них вводить тонкий зонд через дренажну систему.
У дорослих із частковим звуженням проток проводять розширення отвору за допомогою невеликого зонда, а потім промивають слізну протоку. Така процедура називається іригацією. Вона проводиться амбулаторно і зазвичай дає тимчасове полегшення.
- Стентування або інтубація: Ця процедура зазвичай виконується під загальним наркозом. Через один або обидва слізні отвори у куточку повіки вводять тонку силіконову або поліуретанову трубку. Вона проходить крізь усю слізну дренажну систему і виводиться в ніс. У куточку ока залишається невелика петля трубочки, яку видно зовні. Трубку зазвичай залишають на три місяці, після чого її видаляють. Може виникнути запалення через присутність стороннього тіла в оці.
- Балонна дилатація: Ця процедура може виконуватися, якщо інші методи не принесли результатів, або закупорка повертається. Вона зазвичай ефективна для немовлят і маленьких дітей, але може використовуватись і в дорослих із частковим блокуванням. Спочатку вводиться загальний наркоз, після чого лікар через ніс проводить катетер із маленьким балоном, який надувають і здувають у місці закупорки, щоб розширити протоку.
Хірургічне лікування
Операція, яка зазвичай виконується для лікування закупорки слізної протоки, називається дакріоцисториностомія (дак-ріо-сис-то-рино-сто-мія). Ця процедура відновлює прохідність слізної протоки і нормальний відтік сліз. Операцію проводять під загальним наркозом, або під місцевим знеболенням, якщо це амбулаторне втручання.
Конкретні етапи операції можуть відрізнятися залежно від того, де саме і наскільки сильно закупорена протока, а також від досвіду та підходу хірурга.
Зовнішній метод: Під час зовнішньої дакріоцисториностомії хірург робить розріз з боку носа, поруч із слізним мішком. Далі слізний мішок з’єднується із носовою порожниною та встановлюється стент у новостворений канал, після чого хірург зашиває шкірний розріз кількома швами.
Ендоскопічний або ендоназальний метод: В цьому випадку хірург використовує мікроскопічну камеру та дуже тонкі інструменти, які вводяться через носовий отвір до слізної протоки.Така процедура не потребує зовнішнього розрізу, тому не залишає шрамів. Однак успішність такого методу нижча у порівнянні із зовнішньою операцією.
Після операції зазвичай призначають судинозвужувальний спрей для носа та очні краплі щоб запобігти інфекції та зменшити запалення. Через 6–12 тижнів потрібно повторно відвідати лікаря для видалення стентів, які підтримували новий канал відкритим під час загоєння.
Першоджерело: https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/blocked-tear-duct/diagnosis-treatment/drc-20351375
