Сітківка ока — це тонка світлочутлива оболонка, яка сприймає світло та передає інформацію до головного мозку.
Дистрофія сітківки ока — це група хронічних захворювань, за яких поступово ушкоджуються її тканини, зокрема фоторецептори. Без своєчасної діагностики та лікування окремі форми дистрофії сітківки можуть призвести до незворотного погіршення зору, а в деяких випадках — до його значної втрати.
Особливість захворювання полягає в тому, що на ранніх стадіях хвороба часто не викликає жодних скарг, тому захворювання часто виявляють випадково під час профілактичного огляду офтальмолога.
Що таке дистрофія сітківки ока і яка вона буває?
Дистрофія сітківки Дистрофія сітківки характеризується дегенеративними змінами в тканинах сітківки. Залежно від локалізації змін виділяють два основні типи патології.
Центральна дистрофія сітківки (макулодистрофія)
Макулодистрофія уражає макулу — центральну ділянку сітківки, яка забезпечує чіткий центральний зір. Саме завдяки їй людина може читати, розпізнавати обличчя та керувати автомобілем.
Виділяють дві основні форми:
- суха форма макулодистрофії розвивається повільно і трапляється значно частіше;
- волога форма макулодистрофії супроводжується утворенням патологічних судин, крововиливами та може швидко призводити до погіршення зору.
Найпоширенішим різновидом є вікова макулодистрофія, яка частіше виникає після 50 років. Згідно з рекомендаціями American Academy of Ophthalmology (AAO), рання діагностика значно підвищує шанси зберегти центральний зір.
Периферична дистрофія сітківки
Периферична дистрофія сітківки розвивається по краях сітківки, тому периферичний зір може змінюватися непомітно, а гострота центрального зору тривалий час залишається без змін. Найчастіше вона виникає у людей із високим ступенем короткозорості (міопії). Найбільший ризик полягає в тому, що така патологія може спричинити розрив сітківки, а згодом — відшарування сітківки, яке потребує термінового лікування.
Дистрофія сітківки ока: причини та фактори ризику
Дистрофія сітківки ока, причини розвитку якої можуть бути різними, найчастіше пов’язана з такими факторами ризику:
- Вікові зміни. Із віком у сітківці поступово відбуваються природні вікові зміни, які підвищують ризик розвитку макулодистрофії.
- Спадковість. Деякі форми захворювання мають генетичне походження.
- Високий ступінь міопії. При короткозорості сітківка розтягується та стає більш вразливою до розривів.
- Судинні захворювання. Артеріальна гіпертензія та цукровий діабет погіршують стан судин очного дна.
- Куріння. Це один із найбільш доведених модифікованих факторів ризику розвитку макулодистрофії.
- Надмірний вплив ультрафіолету. Тривале перебування на сонці без якісного UV-захисту розглядається як один із можливих чинників, що може сприяти розвитку вікових змін сітківки.
Перші тривожні дзвіночки: які симптоми дистрофії сітківки?
Дистрофія сітківки, симптоми якої залежать від локалізації ураження, може проявлятися по-різному.
При центральній дистрофії пацієнти найчастіше помічають:
- викривлення прямих ліній (це легко перевірити за допомогою сітки Амслера);
- темна або сіра пляма в центрі поля зору;
- погіршення читання та розпізнавання облич.
Для периферичної дистрофії більш характерні:
- спалахи світла (“блискавки”);
- раптова поява великої кількості “мушок”;
- поява темної “штори” або тіні збоку поля зору.
Останні симптоми можуть свідчити про розрив сітківки або початок її відшарування і потребують термінового звернення, та консультація офтальмолога, бажано того ж дня.
Сучасна діагностика: як офтальмолог виявляє патологію сітківки
Для встановлення діагнозу офтальмолог проводить комплексне обстеження. До основних методів належать:
- огляд очного дна після розширення зіниці (офтальмоскопія);
- комп’ютерна периметрія для оцінки периферичного поля зору;
- оптична когерентна томографія (ОКТ), яка дає змогу пошарово оцінити структуру сітківки та макули.
ОКТ дає змогу виявити навіть мінімальні зміни та оцінювати ефективність лікування в динаміці. Ефективність ОКТ підтверджена сучасними міжнародними рекомендаціями AAO та результатами численних досліджень, опублікованих у PubMed.
Ефективне лікування дистрофії сітківки: доказові методи
Лікування дистрофії сітківки залежить від виду захворювання та стадії процесу.
Судинні препарати, більшість вітамінних комплексів, біологічно активні добавки та інші засоби не довели ефективності в лікуванні дистрофії сітківки у якісних клінічних дослідженнях. Тому вони не можуть замінити методи лікування з доведеною ефективністю.
Лазерна коагуляція сітківки
Лазерна коагуляція сітківки застосовується при периферичній дистрофії та невеликих розривах. Під час процедури лазер формує навколо зміненої ділянки мікроскопічні спайки, які фіксують сітківку до підлеглих тканин і значно знижують ризик її відшарування.
Інтравітреальні інʼєкції (анти-VEGF терапія)
При вологій формі макулодистрофії застосовується анти-VEGF терапія. Під час процедури лікар вводить препарат у порожнину склоподібного тіла. Він блокує фактор росту патологічних судин (VEGF), завдяки чому зменшується набряк макули та сповільнюється прогресування захворювання. Сьогодні анти-VEGF терапія є міжнародним стандартом лікування вологої форми макулодистрофії.
Коментар офтальмохірурга:
«Периферична дистрофія сітківки нерідко перебігає без симптомів. Через це профілактичний огляд очного дна може виявити проблему до розвитку розриву або відшарування сітківки. У багатьох випадках своєчасна лазерна коагуляція дозволяє уникнути складної операції та зберегти зір».
Профілактика та спосіб життя: як захистити сітківку від руйнування?
Повністю запобігти розвитку дистрофії неможливо, але ризик її прогресування можна зменшити.
Рекомендується:
- проходити профілактичний огляд офтальмолога щонайменше раз на рік після 50 років;
- звертатися на огляд раніше за наявності факторів ризику (високої міопії, спадкової схильності, цукрового діабету тощо);
- під час вагітності проходити огляд за рекомендацією офтальмолога, особливо при високому ступені міопії або периферичній дистрофії сітківки.
Якщо ви помітили викривлення прямих ліній, спалахи світла, різке збільшення кількості “мушок” або появу темної “штори” перед оком, не відкладайте візит до офтальмолога. У багатьох випадках своєчасне обстеження допомагає виявити проблему ще до розвитку незворотних змін і зберегти зір.
Джерела
- American Academy of Ophthalmology. Preferred Practice Pattern®: Age-Related Macular Degeneration. https://www.aao.org/preferred-practice-pattern/age-related-macular-degeneration-ppp
- Wong WL, Su X, Li X, et al. Global prevalence of age-related macular degeneration and disease burden projection for 2020 and 2040. Lancet Global Health. 2014. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/25104651/
- Brown DM, Kaiser PK, Michels M, et al. Ranibizumab versus verteporfin for neovascular age-related macular degeneration. N Engl J Med. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/17021318/
- World Health Organization. World report on vision. https://www.who.int/publications/i/item/world-report-on-vision
- American Academy of Ophthalmology. Retinal Tears and Detachments. https://www.aao.org/eye-health/diseases/retinal-tears-detachment
