Відшарування сітківки – невідкладний стан, який загрожує зору.
Це серйозне захворювання ока, при якому сітківка відокремлюється від тканин, що розташовані під нею. Сітківка являє собою тонкий світлочутливий шар нервової тканини в задній частині ока, який відповідає за сприйняття світла та передачу зорової інформації до головного мозку.
У нормі сітківка щільно прилягає до шару кровоносних судин, що забезпечують її киснем і поживними речовинами. При відшаруванні цей зв’язок порушується, через що клітини сітківки перестають отримувати необхідне живлення. Без своєчасного лікування це може призвести до незворотної втрати зору.
Відшарування сітківки належить до ургентних офтальмологічних станів. Чим раніше пацієнт звернеться по медичну допомогу, тим вищі шанси на збереження зорових функцій.
Симптоми відшарування сітківки
Саме відшарування сітківки зазвичай не супроводжується болем. Проте ще до розвитку або прогресування патологічного процесу можуть з’являтися характерні симптоми.
До найпоширеніших ознак належать:
- раптова поява численних “мушок”, темних цяток або ниткоподібних помутнінь перед очима;
- спалахи світла в одному або обох очах;
- затуманення або погіршення чіткості зору;
- поступове звуження периферичного (бокового) поля зору;
- поява темної завіси, тіні або «штори», яка перекриває частину поля зору.
Будь-який із цих симптомів потребує термінової консультації офтальмолога. У багатьох випадках своєчасне звернення дозволяє запобігти подальшому відшаруванню сітківки та втраті зору.
Чому виникає відшарування сітківки
Причини відшарування сітківки залежать від типу захворювання. У сучасній офтальмології виділяють три основні форми.
1. Регматогенне відшарування сітківки
Це найпоширеніший різновид захворювання.
Його причиною стає отвір або розрив сітківки, через який рідина потрапляє під неї та накопичується між сітківкою і підлеглими тканинами. У результаті сітківка поступово відокремлюється від своєї анатомічної основи.
Відшаровані ділянки перестають отримувати достатнє кровопостачання, що призводить до порушення їхньої функції та погіршення зору.
Найчастіше такі зміни пов’язані з віковими процесами. З роками склоподібне тіло — гелеподібна структура, що заповнює внутрішню частину ока, — поступово змінює свою консистенцію, зменшується в об’ємі та може відокремлюватися від поверхні сітківки.
У більшості випадків це відбувається без ускладнень і називається заднім відшаруванням склоподібного тіла. Проте іноді під час такого процесу склоподібне тіло може надмірно тягнути сітківку та спричинити її розрив. Якщо розрив не лікувати, рідина проникає під сітківку та викликає її відшарування.
2. Тракційне відшарування сітківки
Тракційне відшарування виникає внаслідок утворення рубцевої тканини на поверхні сітківки. Рубці створюють механічне натягнення, яке поступово відтягує сітківку від задньої стінки ока.
Найчастіше такий механізм спостерігається у пацієнтів із недостатньо контрольованим цукровим діабетом.
3. Ексудативне відшарування сітківки
Для цієї форми характерне накопичення рідини під сітківкою без утворення розривів чи отворів.
Причинами можуть бути:
- вікова макулярна дегенерація;
- інфекційні захворювання ока;
- внутрішньоочні пухлини;
- запальні процеси.
Хто входить до групи ризику
Імовірність розвитку відшарування сітківки підвищується за наявності таких факторів:
- вік від 40 до 70 років;
- перенесене відшарування сітківки в іншому оці;
- спадкова схильність;
- висока короткозорість (міопія);
- перенесені офтальмологічні операції, зокрема видалення катаракти;
- важкі травми ока;
- деякі захворювання сітківки та внутрішніх структур ока, зокрема ретиношизис, увеїт або периферична решітчаста дегенерація сітківки.
Наявність факторів ризику не означає обов’язкового розвитку захворювання, однак потребує регулярних профілактичних оглядів у офтальмолога.
Як діагностують відшарування сітківки
Своєчасна діагностика має вирішальне значення для збереження зору. Для встановлення діагнозу офтальмолог проводить комплексне обстеження, яке може включати:
1. Огляд очного дна
Для детального дослідження сітківки використовуються спеціальні лінзи та джерела світла, які дозволяють оглянути задній сегмент ока.
Під час огляду лікар може виявити:
- розриви сітківки;
- отвори;
- ділянки відшарування;
- інші патологічні зміни.
2. Ультразвукове дослідження ока
У випадках, коли огляд сітківки утруднений через крововилив або інші перешкоди, застосовується ультразвукова діагностика. УЗД дозволяє оцінити стан внутрішніх структур ока та підтвердити або виключити наявність відшарування сітківки.
Навіть якщо симптоми виникають лише в одному оці, лікар зазвичай обстежує обидва ока. У деяких випадках може бути рекомендований повторний огляд через кілька тижнів, оскільки окремі розриви сітківки можуть сформуватися не одразу.
Коли необхідно терміново звернутися до офтальмолога
Негайна консультація спеціаліста необхідна при появі:
- раптових спалахів світла;
- великої кількості нових «мушок» перед очима;
- різкого звуження поля зору;
- темної завіси або тіні в полі зору;
- раптового погіршення зору.
Відшарування сітківки належить до станів, при яких зволікання може коштувати зору. Своєчасне звернення до офтальмолога дозволяє виявити проблему на ранній стадії та обрати оптимальну тактику лікування.
Лікування відшарування сітківки: сучасні методи збереження зору
У більшості випадків лікування відшарування сітківки потребує хірургічного втручання. Вибір методу залежить від локалізації та розміру розриву, ступеня відшарування, стану склоподібного тіла та інших індивідуальних особливостей пацієнта.
Сучасна офтальмологія має декілька ефективних методик, які дозволяють усунути розриви сітківки, відновити її анатомічне положення та максимально зберегти зорові функції.
Тактика лікування визначається офтальмохірургом після детального обстеження.
Лікування розривів сітківки до розвитку відшарування
Якщо в сітківці виявлено розрив або отвір, але відшарування ще не відбулося, своєчасне лікування може запобігти подальшому розвитку захворювання та допомогти зберегти зір.
1. Лазерна коагуляція сітківки
Лазерна фотокоагуляція, або ретинопексія, є одним із найпоширеніших методів профілактики відшарування сітківки.
Під час процедури лікар спрямовує лазерний промінь через зіницю до ділянки розриву. Лазер створює навколо дефекту мікроскопічні коагуляти, які згодом формують рубцеву тканину. Завдяки цьому сітківка міцніше фіксується до підлеглих тканин.
Процедура виконується амбулаторно та зазвичай не потребує госпіталізації.
2. Кріопексія
Кріопексія — це метод лікування, який використовує локальне заморожування тканин.
Перед процедурою застосовується місцеве знеболення. Після цього лікар прикладає спеціальний кріозонд до зовнішньої поверхні ока в проєкції розриву сітківки. Низька температура викликає утворення рубця, який допомагає закріпити сітківку на її анатомічному місці.
Як і лазерна коагуляція, кріопексія виконується амбулаторно.
Після процедури лікар може рекомендувати тимчасово обмежити фізичні навантаження та уникати активностей, що супроводжуються струсом або різкими рухами голови.
3. Пневматична ретинопексія
Пневматична ретинопексія застосовується при окремих формах відшарування сітківки.
Під час цієї операції в порожнину склоподібного тіла вводять бульбашку повітря або газу. За правильного положення голови бульбашка притискає ділянку сітківки з розривом до внутрішньої стінки ока, перекриваючи подальше проникнення рідини під сітківку.
Для досягнення бажаного результату пацієнту може знадобитися підтримувати певне положення голови протягом кількох днів або до одного тижня. З часом газ самостійно розсмоктується. Рідина, що накопичилася під сітківкою, поступово всмоктується організмом, а сітківка знову прилягає до тканин ока.
4. Хірургічне лікування відшарування сітківки
Якщо відшарування вже відбулося, для відновлення анатомії ока необхідне оперативне втручання. Найкращі результати досягаються тоді, коли операцію виконують у найближчі дні після встановлення діагнозу.
Метод лікування підбирається індивідуально залежно від особливостей клінічного випадку. Для закриття розривів додатково застосовують лазерну фотокоагуляцію або кріопексію. Після поступового всмоктування рідини під сітківкою вона повертається до свого нормального положення.
5. Склеральне пломбування
Склеральне пломбування є перевіреним методом лікування відшарування сітківки.
Під час операції хірург фіксує спеціальний силіконовий елемент на зовнішній поверхні ока — склері. Це дозволяє створити невелике вдавлення стінки ока в зоні відшарування та зменшити натяг з боку склоподібного тіла. Силіконова пломба не перекриває поле зору та зазвичай залишається в оці постійно.
Під час операції також можуть виконуватися лазерна коагуляція або кріопексія для герметизації розривів сітківки. Якщо під сітківкою накопичилася значна кількість рідини, хірург може її видалити.
6. Вітректомія
Вітректомія є одним із найпоширеніших сучасних методів лікування складних форм відшарування сітківки. Під час операції лікар видаляє склоподібне тіло та тканини, які спричиняють натяг сітківки.
Після цього в порожнину ока вводять повітря, газ або силіконову олію, які допомагають розправити та стабілізувати сітківку.
Для закриття розривів можуть використовуватися лазерна фотокоагуляція або кріопексія. За необхідності під час операції видаляється рідина, що накопичилася під сітківкою.
Якщо використовується повітря або газ, вони поступово самостійно розсмоктуються. У разі застосування силіконової олії може знадобитися додаткова операція для її видалення через кілька місяців.
У деяких клінічних ситуаціях вітректомію поєднують зі склеральним пломбуванням.
Відновлення після операції
Тривалість відновлення після лікування відшарування сітківки залежить від багатьох факторів, зокрема від тяжкості захворювання, виду операції та стану сітківки до втручання. Поліпшення зору може тривати кілька місяців.
У деяких випадках для досягнення стабільного результату може знадобитися повторна операція.
Важливо розуміти, що навіть успішне анатомічне відновлення сітківки не завжди дозволяє повністю повернути втрачений зір. Саме тому рання діагностика та своєчасне лікування мають вирішальне значення.
Життя після відшарування сітківки
Відшарування сітківки може вплинути на якість життя та повсякденну активність, особливо якщо відбулося значне погіршення зору.
Для кращої адаптації лікар може рекомендувати:
- своєчасно оновлювати окуляри після завершення відновлення;
- забезпечити достатнє освітлення вдома;
- зробити житловий простір безпечнішим для пересування;
- використовувати сучасні цифрові технології для читання та роботи;
- за потреби користуватися спеціальними сервісами перевезення;
- звертатися по підтримку до рідних та близьких.
Підготовка до консультації офтальмолога
Перед візитом до лікаря бажано підготувати інформацію, яка допоможе зробити консультацію максимально ефективною.
Корисно заздалегідь:
- записати всі симптоми та час їх появи;
- скласти список супутніх захворювань;
- підготувати перелік лікарських препаратів, вітамінів і добавок, які ви приймаєте;
- пригадати перенесені операції та травми очей;
- за можливості прийти на консультацію разом із близькою людиною, особливо якщо планується розширення зіниці під час огляду.
Запитання, які варто поставити лікарю
Під час консультації можна уточнити:
- що стало найімовірнішою причиною симптомів;
- які додаткові обстеження необхідні;
- які варіанти лікування доступні у вашому випадку;
- чи потрібне оперативне втручання;
- які результати можна очікувати після лікування;
- скільки триватиме відновлення;
- чи будуть обмеження щодо фізичної активності та подорожей.
Джерело:
Mayo Foundation for Medical Education and Research (MFMER) https://www.mayoclinic.org/
